ЯК "ЗАЙНЯТИ" ДИТИНУ З АУТИЗМОМ ПІД ЧАС ІЗОЛЯЦІЇ

Одна з найскладніших завдань - чимось «зайняти» дітей з аутизмом на тривалий час. Якщо ваша сім'я зіткнулася з кризою або серйозними змінами в житті, дуже важливо, щоб ви могли якийсь час не приділяти увагу дитині, і щоб у нього були якісь самостійні заняття.

Як зайняти дитини надовго

Перш за все необхідно визначити, які ігри дитині подобаються найбільше. Можна склала список самостійних занять, які можуть увійти в розклад на день, а також визначила ігри для двох гравців, в які Ви може з нею пограти.

Проведення оцінки та збір даних

Щоб допомогти вам визначити, як можна зайняти вашу дитину, рекомендуємо почати зі збору даних.

Накресліть на аркуші паперу 9 колонок. У самій лівій колонці запишіть дату. У наступній колонці запишіть доручення або заняття, яке ви попросили виконувати. Потім запишіть час початку, час закінчення та загальну тривалість заняття в наступних трьох колонках. У наступних двох колонках запишіть кількість ваших підказок під час виконання завдання, а також швидкість роботи. Ми оцінюємо швидкість просто як швидко, середньо або повільно. Нарешті, запишіть ступінь його емоційності і залученості під час завдання. Іншими словами, це відповідь на питання: «Наскільки щасливою дитина виглядає?» Емоційність ми теж оцінюємо як високу, середню чи низьку.

Ви можете адаптувати подібну форму для збору даних в залежності від того, які дані важливі для вашої дитини або клієнта.

Найпростіший спосіб зібрати дані - взяти аркуш паперу записати на ньому ігри або заняття, емоційність, самостійне чи це заняття або гра, яка вимагає партнерів. Якщо це мобільна пропозиція, запишіть, чи потрібно буде його купити і скільки воно коштувати. Як тільки ви зібрали дані, вам вже не доведеться ламати голову над тим, що сподобається вашій дитині . У вас буде складено список, і ви зможете пропонувати з нього заняття на вибір.

Надавати дитині заняття на вибір

Ще один важливий момент дітей з аутизмом - ми повинні якомога частіше надавати їм вибір.

Наприклад, ми можемо запропонувати дві гри і сказати: «В яку ти хочеш грати спочатку?» Це також є додатковим способом оцінки переваг. Ви також можете скласти книжку з картками, що позначають різні заняття, щоб допомогти дитині оцінити варіанти візуально.

Навіть якщо дитина може говорити, але не може підтримувати розгорнуту бесіду, краще не обговорювати з ним вибір усно - візуальна підтримка може бути набагато ефективніше. Зорові підказки дуже корисні дітям і дорослим, яким складно сформулювати свої побажання і потреби.

Книжка з картинками для послідовності занять

Для дитини можна робити маленькі книги, на кожному аркуші яких зображено ту чи іншу дію або заняття. Книги можна зробити в папках для зберігання документів, кожен лист в папці буде означати якесь окреме заняття. Дитина перегортає книгу і виконує те, що зображено на аркуші.

При складанні розкладу важлива гнучкість

Чим зручні ці маленькі книжки, так це тим, що в них завжди можна додавати нові заняття чи змінювати їх послідовність.

Такі візуальні розклади відмінно підходять для того, щоб об'єднати різні завдання і заняття в одну послідовність.

Час дуже цінний, особливо для маленьких дітей, яким нещодавно був поставлений діагноз. Ми повинні стежити за тим, щоб протягом дня дитина була залучений в якусь осмислену діяльність.

Які домашні обов’язки ви впевнено можете довірити дитині дошкільного віку

Батьки часто задаються питанням, коли ж варто привчати дитину до відповідальності? Йдеться також і про доручення щодо обов’язків по дому. Відповіді для кожної сім’ї мають бути індивідуальні, адже діти різняться, тому підхід теж повинен бути особливим. І все ж, коли слід дозволяти дитині допомагати по дому, залишатися одному, бути відповідальним за ту чи іншу роботу? Щоб розібратися, ми вирішили дізнатися, що думають психологи з цього приводу.

На думку Берниса Грюнвальда і Гарольда Макабі, діти повинні відчувати себе повноправними членами сім’ї, яким довіряють і яких привчають до відповідальності. Якщо ви вчасно не навчите дитину прибирати за собою, то вона і виросте неохайою. Або, наприклад, якщо ви весь час будете боятися залишати дитину саму вдома, то навіть в дорослому віці вона буде відчувати дискомфорт, залишаючись наодинці з собою.

Які ж керитерії визначають спеціалісти?

3-4 роки

• Збирати іграшки
• Чистити зубки, вмиватися, розчісуватися
• Самостійно роздягатися, з невеликою допомогою одягатися
• Складати книжки і журнали на поличку
• Відносити серветки, виделки, ложки на стіл
• Витирати за собою сліди «дитячої несподіванки»

4 роки

• Допомагати розстеляти і прибирати постіль
• Протирати пил
• Допомагати готувати десерти, прикрашати їх
• Допомагати прибирати в будинку, саду
• Допомагати мити посуд

5 років

• Розстеляти і прибирати постіль
• Допомагати прибирати в будинку (квартирі)
• Проплачувати дрібні покупки
• Кормити свого домашнього улюбленця і прибирати за ним
• Самостійно зав’язувати шнурівки
• Складати і прибирати чисту білизну
• Самостійно одягатися і прибирати одяг
• Самостійно готувати бутерброди, прибирати за собою

СТВОРЕННЯ МОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ВДОМА

Ні для кого не секрет, що розвиток дитини залежить від оточуючого її середовища: чим вона багатша, тим інтенсивнішим є розвиток. Для дітей дошкільного віку розвиваючим середовищем є їх дім, місце, де вони проводить більшу частину часу.

Створення розвиваючого середовища вдома не вимагатиме від вас значних зусиль, але допоможе вам активізувати розвиток мовлення вашої дитини.

1 секрет. Коментування дій (для дітей від 0 до 7 років).Для малюків це віршики та потішки з метою спілкування (купання, одягання, в грі). Для старших дітей слід називати вголос предмет, його ознаки, дії, деталі, способи його застосування. В цей період стрімко росте словник дитини, тому його треба «підживлювати», тобто створювати хороше підґрунтя. Багаторазово повторюйте нове слово в різному контексті: «Поставимо вазон на підвіконня, щоб було йому більше сонечка. Вазон треба полити. Він помітно виріс вже. На нашому вазоні скоро з’являться квіточки».

2 секрет. Використовуйте в повсякденному мовленні узагальнюючі слова (для дітей 2-3 до 7 років).Наприклад: постав взуття на місце, давай купимо овочі для борщу, яким транспортом будемо їхати, поскладай одяг.

3 секрет. Нерозуміння мовлення малюка.Якщо мовлення дитини ще не зрозуміле оточуючим, не варто «видавлювати» з дитини слова: «Скажи «яблуко», скажи «вишня». Таким чином дитина відчує, що ви маніпулюєте і буде тільки бунтувати. Ефективніше для порозуміння та мовлення буде, якщо малюк буде показувати предмети, а у відповідь на його жести ви запитуватимете: «Тобі яблуко? Так? Ні? Вишню?»; «Яку казочку тобі прочитати? Про Колобка? Про рукавичку?»

4 секрет. Як ти думаєш? (з 3 років).Саме в цьому віці виникає багато «чому?», «а чого?». Тому на чергове таке «чого?» запитайте дитину «а як ти думаєш?», розмірковуйте разом з малюком вголос, дайте спочатку йому можливість відповісти першому. Відразу конкретну відповідь на питання краще давати вже коли в дитини достатньо добре розвинуте мовлення, вона може зрозуміло для оточуючих сказати свою думку та активно розмовляти.

5 секрет. Точне найменування всіх предметів і їх частин в мовленні дорослих (з 1 року).«Зараз будемо прибирати іграшки. Дай коробку». Якщо дитина робить помилку у виборі названого предмета і дає вам відерце варто запитати: «невже це коробка? В неї можна скласти всі іграшки? Що це? Так, це відеречко. Зможемо ми в нього покласти всі іграшки? Чому? Що треба взяти щоб поскладати всі іграшки?»

6 секрет. Порівняння предметів під час звичайних справ (2-4 роки).При вдяганні на вулицю порівнюємо верхній одяг дорослого та дитини (колір, розмір, застібки, наявність кишень і т.д.).

7 секрет. Розгорнуті відповіді (з 3 років).На більшість запитань не можна давати відповідь одним словом, тим більше у віці, коли мовлення дитини у сензитивному періоді (найпродуктивніший період) розвитку. Тому на такі запитання як «Що ти робив/робила у бабусі?», «Що цікавого там було?», «Що сподобалось?», «З ким ти грався/гралась?» не можна давати відповідь одним-двома словами, треба стимулювати дитину розгорнуто відповідати на запитання, говорити свою думку.

ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків.Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов'язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1.“Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2.“Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3.“Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.

4.“Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5.“Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6.“Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7.“Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з'ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8.“Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (список успіхів)”.
І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

9.“Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”
Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

Чим зайняти себе і дітей під час карантину: добірка нестандартних розваг

Карантин в Україні - справжнє випробування не лише для дорослих, але й для дітей, особливо, якщо ті активні та непосидючі. Щоб не змушувати своїх чад занадто багато вчитися та сидіти за комп’ютером, пропонуємо вашій увазі кілька простих розваг, які підійдуть будь-якій віковій категорії.

Котильонова забава

Мало хто пам’ятає, але колись на Галичині великою популярністю користувалася котильонова забава. Карантин - чудова нагода відновити призабуті традиції й добре розважитися. Забава - це суміш настільної гри з фішками та завданнями для розвитку загальної ерудиції. Учасники по черзі ходять по спеціальному ігровому полю та виконують різні завдання: розповісти віршик, заспівати пісню, зіграти на музичному інструменті, затанцювати тощо. Усі елементи для гри можна виготовити в домашніх умовах, а завдання змінювати відповідно до інтересів гравців.

Ігри з літерами (словами)

Веселою та корисною може стати й інтелектуальна гра: якщо дитина зовсім маленька, її можна таким чином навчити алфавіту (українського або іноземного), для старших підійде вивчення іноземних слів. Для того, щоб навчання перетворилося на гру, напишіть літери (або слова) на окремі липкі картки та приліпіть до дверей. Далі запропонуйте дитині кинути в названу літеру чи слово м’ячиком або чимось м’яким і назвати їх чи озвучити переклад. Гру можна ускладнювати, додавши елемент нарахування балів, призів тощо.

Дискотека

Оскільки під час карантину особливо не погуляти надворі, варто влаштувати руханку вдома. Для цього добре підійдуть відеоуроки танців, які є у вільному доступі в інтернеті. Щоб була мотивація, можна розпланувати вивчення різних танців на тижні, до прикладу, в перший тиждень - вивчати рухи контемторарі, на наступний - класичний вальс, потім - румбу і так далі.

Забіг з перешкодами

Якщо ви та ваші діти полюбляєте більш активний відпочинок, можна перетворити дім на місце для забігу з перешкодами. Окрім звичного “підлога - це лава”, можна додати лабіринт із туалетного паперу, яким всі вдосталь затарилися; зону кидання кульок для пінг-понгу в ціль; стрибків у визначені точки на підлозі; пробирання під столом тощо.

Вареники та інші смаколики

Більш посидючим дітям підійде дуже корисний навик - готування їжі. Одним із найпростіших способів зацікавити малюка у цьому є приготування вареників: попросити дитину допомогти вам замістити тісто, розкачати його на дощечці, вирізати формочки власноруч, заповнити їх начинком, а потім - посмакувати плоди власної праці. Зрештою, господині та господарі можуть дати й інші “смачні” завдання дітям на власній кухні. Головне - обов’язково перевірити результат і відзначити їхній вклад у справу.

ДЕМОНСТРАТИВНА ІСТЕРИКА: ЯК РЕАГУВАТИ?

Кожна дитина вчиться досягати своїх цілей, шукає різні шляхи, експериментує. Це цілком нормальний процес. Питання в тому, яким шляхом дорослі дозволяють їй цих цілей досягти.Як правильно реагувати, коли дитина намагається домогтися свого істерикою?

Головне правило:ні в якому разі не можна піддаватися емоційним маніпуляціям дитини. Не можна поступатися дитині коли вона плаче чи кричить у відповідь на заборону або відмову у виконанні її бажань.

Тверде батьківське «ні», сказане без повторень, всього один раз, і збереження спокою– єдині заходи, які допоможуть дитині позбутися звички так себе поводити.

Чудовий зразок такої поведінки можна знайти успогадах дочки знаменитого психолога Л.С. Виготського про свого батька.

У перші роки свого життя Ася (молодша сестра оповідачки) зростала нелегкою дитиною, вона була, як прийнято говорити, з характером. Це проявлялося в бурхливих скандалах, які вона періодично влаштовувала. Мама працювала і нас виховувала няня, яка дуже любила Асю, страшно її балувала, в усьому потурала їй, що, безумовно, не сприяло поліпшенню її характеру.
Побачивши одного разу один із Асиних “фокусів”, Лев Семенович сказав, що сам нею займеться, і просив нікого не втручатися. Ася дуже любила гуляти, дуже добре грала під час прогулянки, але повернення додому викликало в неї бурхливий протест. Як тільки вона бачила, що ми наближаємося до будинку, вона лягала на тротуар, починала бити ногами, не підпускаючи до себе, і нестямно кричала. Ось таку картинку і побачив якось батько.
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому. Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно. Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …

Безсумнівно, активна участь батька у вихованні Асі сприяла вирівнюванню її характеру. Поступово всі її зриви припинилися, і до школи вона була цілком контактної дівчинкою, добре спілкувалася з дорослими і однолітками, серед яких завжди, впродовж всього свого життя, мала багато справжніх друзів.

Ми бачимо, як майстерно, психологічно тонко і точно поводився батько. Ось головні і, по суті, прості «секрети» його виховного успіху:
●він зберігав спокій і неучасть у демонстрації(іноді йшов),
●був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени(допомагав піднятися, вмитися),
●нічого не говорив під час і після істерики,
●був послідовний, не відходив від своєї «методики».

ІСТЕРИКИ. СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ

1. Намагаєтесь якомога рідшевживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.

Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!!Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь –цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це.Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися,оскільки така манера поведінки може закріпитися –як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

2. Якщо бачите що пахне «смаженим» –спробуйте підключитипочуття гумору.І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” –залучіть її до підготовки– нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину.Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це.Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.

5. Для дітей також важливим єможливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щобу дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бутиабо вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періодидитина потребує стабільно стіяк ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись –зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику,ніколи різко не переривайте занять дитини,навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею(ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня(особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Як привчити дітей виконувати обов'язки

Діти з особливими освітніми потребами потребують спеціально створених умов навчання для отримання освіти, яка відповідає їхнім освітнім запитам. Виявлення особливостей не дає достатньої інформації для необхідності створення окремої програми. Наприклад, у двох дітей можуть бути виявлені однакові умови, проте в кожного з них можуть бути дуже різні потреби в навчанні. Одна дитина може діяти досить самостійно і потребувати лише незначної допомоги для отримання успішних результатів, тим часом як іншій для таких само досягнень потрібна дуже структурована програма.
Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість. Залежно від міри розуміння вашої дитини шукайте способи як допомогти їй усвідомити та працювати з її унікальними сильними сторонами й освітніми потребами.
Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати. Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.
Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.
Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей.

Як привчити дітей виконувати обов'язки

Потрібно привчати дитину до виконання домашніх обов'язків чи можна дозволити їй бути дитиною, залишивши їй весь вільний час на ігри й розваги? Думки батьків із цього приводу не збігаються. Одні кажуть, що дітей не варто перевантажувати роботою, інші впевнені, що діти повинні навчитися виконувати домашню роботу, щоб вирости самостійними. Які ж саме обов'язки можна доручити дітям у різному віці? Спробуймо з’ясувати.

Наскільки важливі домашні обов'язки для дітей/ Багато батьків упевнені, що домашня робота – не для дітей. Зрозуміло, діти не повинні виконувати домашню роботу нарівні з дорослими, але деякі обов'язки повинні мати, і ось чому:

· допомога по господарству розвиває в дитини навички, необхідні в дорослому житті;

· коли дитині доручають виконувати домашні обов'язки, вона вчиться відповідальності й дізнається, що значить учитися на власних помилках;

· поширеною є думка: годі дізнатися про сутність тих чи інших явищ, не випробувавши їх на собі. Так само й діти ніколи не зрозуміють, що значить давати раду домашньому господарству, поки не почнуть допомагати вам. Включившись у таку допомогу, вони поважатимуть вас за всю ту роботу, яку ви виконуєте по господарству;

· виконання ваших завдань, навіть найменших, може стати для дитини справжнім досягненням і приводом для її гордості;

· діти розвивають логічне мислення, виконуючи завдання по господарству;

· доручення дітям домашніх обов'язків вивільняє ваш час і дає змогу більше відпочивати;

· допомагаючи вдома, діти вчаться працювати в команді. Вони починають розуміти, як можна розділити роботу й доручити частини завдання декільком людям відповідно до їхніх здібностей;

· діти краще засвоюють необхідні життєві навички: планування, приготування їжі, прання тощо;

· коли дитина нудьгує, домашні обов'язки допомагають їй провести час із користю.

Домашні обов'язки також сприяють розвитку в дитини працьовитості, ввічливості та чесності. Коли ви даєте доручення, чекаючи, що дитина виконає його вчасно, вона розуміє важливість пунктуальності і дотримання термінів. Коли ви заохочуєте її за виконану роботу, вона розуміє необхідність працювати. Дитина також навчається бути чесною, усвідомлюючи потребу довести, що робота виконана, і потім отримати винагороду. Діти різних вікових груп не можуть однаково добре справлятися з одними й тими ж завданнями. Це необхідно враховувати, доручаючи дитині домашні обов'язки.

Діти віком 2–3 роки виконують доручену роботу з ентузіазмом. Їм можна давати прості завдання, але перед цим необхідно продемонструвати, як їх виконувати. Дитині можна давати такі доручення:

· зібрати іграшки. Це найпростіше заняття для дитини. Їй слід просто взяти з підлоги іграшку й покласти її в ящик. Усе, що вам потрібно зробити, – показати дитині, як це робиться;

· викинути підгузок. Це завдання також буде легким для дитини. Навчіть дитину, що підгузок потрібно викидати саме в кошик для сміття, а іграшки туди класти не можна.

Трирічну дитину можна також навчити витирати пил. Покажіть їй один раз, як це робиться, і далі вона справлятиметься з такою роботою самостійно.

Маленькі діти можуть допомагати вам застеляти ліжко – наприклад, розправляти простирадла й укладати подушки.

Діти у віці 4–5-ти років уже мають більше навичок і здібностей. Вони так само охоче, як і молодші діти, допомагають своїм батькам. Їм починають подобатися групові заняття, а це значить, що вони більш охоче допомагатимуть батькам, ніж виконуватимуть щось самі.

· Діти в цьому віці можуть не просто збирати свої іграшки в ящик. Їм до снаги сортувати свої іграшки та складати їх у різні ящики. Привчіть дитину робити це щодня, і вона зрозуміє важливе правило: кожна річ повинна мати своє місце;

· діти можуть допомагати вам накривати на стіл. Але їм поки що варто давати прості доручення: розставляти тарілки, столове приладдя тощо. 4–5-річній дитині поки ще рано доручати переносити гарячі страви або напої;

· коли дитина навчиться накривати на стіл, можна доручати їй прибирати зі столу тарілки після прийому їжі й складати їх у раковину. Учити дитину користуватися посудомийною машиною в такому віці не варто;

· дитина може сортувати білий і кольоровий одяг перед пранням. Вона може навіть допомогти скласти одяг у пральну машину, але самостійно управляти пральною машиною вона ще не в змозі. Тому вам потрібно бути поруч;

· у цьому віці дитина може витирати пил. Однак, якщо в дитини алергія на пил або астма, не варто давати їй такі доручення;

· дитину в цьому віці необхідно навчити складати книги на полиці. Діти 4–5 років неспроможні робити повноцінне прибирання в кімнаті, але навести порядок на книжковій полиці їм цілком до снаги.

У вказаному віці слід послідовно розвивати в дитини навички по одній за раз. Не варто очікувати від дитини повної самостійності – для цього вона ще занадто маленька.

У віці 6-7 років діти більш незалежні, можуть елементарно подбати про себе, безпечно й ефективно виконувати невелику домашню роботу:

· молодшим дітям буває складно переносити речі, але у віці 6–7 років діти вже можуть це робити. Ви можете попросити дитину перенести пакети з продуктами з машини в будинок або по дорозі додому з магазину. Однак пам'ятайте, що дитина ще маленька, і їй не можна доручати нести важкі предмети;

· коли дитині виповнилося 6 років, привчіть її заправляти ліжко вранці. Вона навіть може допомогти з цим молодшим брату чи сестрі;

· складати білизну – більш складне завдання, ніж сортувати її. У віці 7-ми років у дітей розвиваються координація й окомір, тому вони вже можуть охайно складати одяг і ховати його в шафу;

· дитина 6–7-ми років легко може забирати з поштової скриньки газети та іншу пошту;

· у 6 років дитина все ще не в змозі користуватися посудомийною машиною, але їй уже можна доручати виймати посуд, витирати його й складати. Однак слід контролювати дитину, якщо у її руках порцелянові або скляні предмети;

· семирічна дитина здатна мити посуд у раковині. Можна навчити її викидати залишки їжі у відро для сміття, а також користуватися губкою й засобом для миття;

· у цьому віці дитина ще не може самостійно прати білизну, але здатна допомагати вам у цьому;

· дитина може легко впоратися з дорученням годувати домашніх тварин, оскільки вже розуміє, скільки корму необхідно насипати та через який проміжок часу. Слід чітко проінструктувати дитину перед тим, як дати їй таке доручення;

· у 6–7 років дитина може поливати кімнатні рослини.

На перший погляд вам може здаватися, що діти в цьому віці не здатні допомагати вам, а завдання, які ви їм доручаєте, банальні. Однак для самих дітей їх виконання – це велике досягнення. Пам'ятайте, що скоро діти увійдуть у підлітковий вік. Будьте готові до того, що підлітки намагаються робити все по-своєму.